Колишній аграрій із Полтавщини відзначений орденом за підбитий ворожий танк

«Я водій. Моє завдання – довезти туди й назад, – каже про свої обов’язки воїн із псевдо «Калач». Прості слова, за якими – важка щоденна робота.

Джерело: Полтавський обласний ТЦК та СП за матеріалами 91-го окремого протитанкового батальйона

Молодший сержант Володимир Євчун – водій підрозділу зв’язку 91-го окремого протитанкового батальйону.

До війни Володимир вирощував виноград і смородину на Полтавщині. Копав траншеї для рослин, а нині в ЗСУ копає окопи на передовій.

У квітні 2022-го сам прийшов до територіального центру комплектування. Спочатку служив водієм в управлінні, але не сидів у тилу: виходив на позиції, допомагав ПТРК-шникам. Їхній розрахунок підбив російський танк – за це Володимир отримав орден «За мужність» ІІІ ступеня.

На сьогодні він водій-зв’язківець. Їздить під ворожими дронами, доставляє все, що потрібно: пальне, обладнання, людей. Попри час доби та обставини: ніч, день, дощ чи вибухи.

«Головне – уважність і холодна голова. Не дай, Боже, десь не так газнеш – машина стане в полі. І я підставлю побратимів», – розповідає військовик.

Найважче, зізнається, коли хтось не повертається. Коли ще вчора разом жартували, а сьогодні його вже немає… Тримається «Калач» просто: трохи гумору, трохи матюків – і вперед.

«Кожен боїться по-своєму. Головне – не психувати й не видавати себе», – каже Володимир. І додає: «Війна – це не тільки стрілянина. Це щоденна робота. І поки хтось тримає окоп, я тримаю дорогу».

Історії таких людей – серце нашої армії. Тих, хто не рветься в заголовки. Тих, хто просто робить свою справу. І завдяки яким хтось доїхав. Хтось повернувся. Хтось живе.

 

 

---

[wp_show_posts id=”1014722″]

матеріал підготував/ла: Віолета Скрипнікова